стид

-а́ і -у, ч.

1) Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.; сором. || Почуття ніяковості, сором'язливості.

2) Становище, поведінка і т. ін., що ганьбить кого-, що-небудь; ганьба, безчестя.

••

Стидо́м повива́ти го́лову чию — осоромлювати, ганьбити кого-небудь.

3) у знач. присудк. сл. Те саме, що стидно.

••

Стид і со́ром — уживається для вираження осуду, присоромлення кого-небудь за негідні дії, вчинки тощо.